У 1882 Російське Музичне Товариство отримує новий концертний майданчик —
щойно збудований за проектом В. М. Ніколаєва Будинок купецького
зібрання, відомий нині як Колонний зал імені М. В. Лисенка. У цьому
будинку відбувалися бали-маскаради, сімейні свята, благодійні лотереї,
літературні і музичні вечори, а у 1890-ті роки ранки камерної музики,
організовані цим товариством. Через кілька років після будівництва
Купецького зібрання академік архітектури В.Ніколаєв став одним із членів
Директорату Київського музичного Товариства.
Яскраві сторінки у
філармонічну діяльність Києва вписав Микола Віталійович Лисенко. В 50-ті
роки XIX століття він був одним із організаторів гуртка «Філармонічне
товариство». Проте члени РМТ не схвалювали національної орієнтації
М.Лисенка, через що він шукав підтримку в інших колах. Ним були створені
такі організації, як Літературно-артистичне товариство, Філармонічне
товариство «Баян», Київський Український клуб. У 1903 році у залі
Купецького зібрання відбулося святкування ювілею М.Лисенка.
Філармонічна
діяльність продовжувалася і в роки Громадянської та Першої світової
війни. У ці роки виконувалися твори М.Мусоргського, К.Дебюссі,
К.Сен-Санса, інших композиторів. У 1914 році в Києві Симфонічним
оркестром Імператорського Російського Музичного Товариства під
керуванням Р.Глієра було виконано антракт до четвертої дії опери
М.Лисенка «Тарас Бульба». За ці два десятиліття на гастролях побували
С.Рахманінов, О.Скрябін, А.Нежданова, Л.Собінов, Ф.Шаляпін та інші. Купецьке зібрання проіснувало до 1919 року. Потім у його приміщенні розташувався Пролетарський будинок мистецтв. Пізніше — Будинок політичної освіти, потім клуб «Більшовик». А в 30-ті роки — Палац піонерів і жовтенят.
З 1927 по 1934 роки Державна філармонія працювала у Харкові, що був у ті роки столицею УРСР. У 1934 Державна філармонія повертається до Києва, Концерти і музично-лекторійна робота проходили у різних залах і робочих клубах. У 1937 році при Держфілармонії під керуванням Натана Григоровича Рахліна став працювати Державний симфонічний оркестр.
На початку війни у 1941 році діяльність Київської державної філармонії було припинено, а безцінні архіви спалили за наказом «згори». Під час окупації Києва у будинку колишнього Купецького зібрання розташувався німецький офіцерський клуб. Цей будинок, один із небагатьох, уцілив поблизу зруйнованого Хрещатика.
За генеральним планом повоєнної відбудови Хрещатика і після ретельного обстеження будинку колишнього Купецького зібрання ця історична споруда призначалася під знесення, оскільки знаходилася в аварійному стані. Але будинок не стали руйнувати. Адже кращого приміщення з чудовою акустикою для філармонії годі було й шукати у напівзруйнованому місті. Київська філармонія розпочала тут свою роботу вже у 1944 році.
У 1962 році на відзнаку 120-річниці від дня народження і 50-річного від дня смерті М.Лисенка Колонному залу Київської Державної філармонії було присвоєно його ім'я. До 100-річчя з дня побудови Купецького зібрання цьому будинку надано статус пам'ятки архітектури.
У 1980-ті роки Філармонія пережила кілька аварій. Були затоплені підвали, через що загинули архіви і одна з найкращих нотних бібліотек у Києві.
У 1990-х роках Колонний зал ім. Лисенка було закрито на реставрацією і відкрито у грудні 1996 року. В 1996 році було створено Симфонічний оркестр Національної філармонії України.
У творчому складі філармонії нараховується 19 народних, 32 заслужених артистів, 6 заслужених діячів мистецтв, 5 заслужених працівників культури України, багато лауреатів міжнародних та національних конкурсів, 11 художніх колективів.
Національна філармонія України поряд із активною концертною діяльністю з метою широкої пропаганди вітчизняного і зарубіжного мистецтва класичної спадщини, відродження української національної культури, постійно проводить міжнародні конкурси та фестивалі, бере участь у загальнодержавних та міжнародних художніх проектах, презентаціях, творчих звітах, науково-практичних конференціях, виставках, мистецько-культурних та громадських акціях за участю керівників держави та уряду.
